Литературное творчество


Оглавление Центры реабилитации> Технические средства> Законы и льготы> Учреждения социальной защиты и общества> Образовательные учреждения>

 О трудоустройстве> Организация досуга> Клубы встреч и знакомства> Родительские советы и истории> Форум> Литература>  Ссылки> <<В рубрику

   

Валерій ВЕЛИКОТРАВ, м. Харків, Україна

( Альманах конкурсу-огляду Маленький Парнас, випуск № 5)


Великотрав Валерій Петрович народився 11квітня 1985 р. в с. Гориславцях Кременчуцького району на Полтавщині. Там же закінчив 9 класів середньої школи. Неодноразово перемагав на шкільних олімпіадах із різних навчальних дисциплін.
Потому навчався в ПТУ № 22 м. Кременчука за фахом «автослюсар».
2002 р. потрапив у аварію, пережив клінічну смерть, втратив ногу.
Пише прозу та вірші українською й російською мовами з 10-літнього віку, малює, займається розробкою нових моделей ювелірних виробів.
Бере участь у оформленні газети клубу батьків дітей-інвалідів «Світанок», альбому про дітей із особливими потребами, що його випускає БФ Інституту раннього втручання м. Харкова.
Дебютант II міського фестивалю творчих колективів інвалідів «З вірою в життя!» (Харків, 2007).
 


ЧЕРНО-БЕЛАЯ ПЕЧАЛЬ

Солнце ясное невольно
В тучи спрятало лучи.
Небо плачет – ему больно.
Небо стонет и кричит...
И раскатом бьет по уху
Туч столкнувшихся мотив.
Землю, дряхлую старуху,
Новым звоном окатив.
Разрядилось небо вспышкой
Во сто тысяч лжесвечей,
И бежит, стекая с крыши,
Незатейливый ручей.
Словно с голода корячась,
Гнет береза тонкий стан,
От грозы напрасно прячась
В наплывающий туман,
Прижимая свои ветки,
По земле их волоча.
Только молния бьет метко,
Рубит, будто бы с плеча.
И рассыпалась на части
Веток серая вуаль.
Черно-белое несчастье...
Бело-черная печаль...


* * *

Вырвана судьбы страница
Не понять теперь сюжета.
Вырвалась из рук синица,
Журавля в помине нету.
Так хотелось мне покоя,
Чтобы счастье – бесконечно,
Чтоб держал мечту рукою,
А блаженство было вечно.
И любить чтобы до гроба,
Но боюсь я ошибиться.
И смотрю теперь я в оба,
Чтоб об землю не разбиться.


* * *

.. .я не боялся умереть.
Закрыть глаза и не проснуться.
Но пощадила меня смерть.
И разрешила мне вернуться.

 

 

 


Rambler's Top100 Яндекс.Метрика