Вода и жизнь  

Харьков-Здоровье


  Главная  Вода и жизнь   Физиологическая роль воды   Экологические карты Украины   Оценка качества воды  
  Классификация качества подземных вод 
  СанПиН 2.1.4.1074-01   СанПиН 2.1.4.1116-02   ГCанПиН 2.2.4-171-10  
  Родники Харькова 
  Бутилированные воды, стр.1 (характеристика)   Бутилированные воды, стр.2 (тест-исследование)  
  
Бутилированные воды, стр.3 (об упаковке) 
  Бутилированные воды, стр.4 (статьи)   Где сделать анализ воды в Харькове  
 Фильтры для воды, стр.1 (характеристика, как выбрать фильтр)   Фильтры для воды, стр.2 (рейтинг производителей, где купить)  
 Фильтры для воды, стр.3 (статьи)    Пресса и статьи о воде   Ссылки  
Далее >>  

  

Экологические карты Украины
Экологические карты Харьковской области

  

 

ЕКОЛОГІЧНА ЛІГА: ЗАДЛЯ КРАСИ ДОВКІЛЛЯ

Источник: http://www.ecoleague.net/pro-vel

Всеукраїнська екологічна ліга – громадська організація, яка була заснована 12 грудня 1997 року.

Метою діяльності ВЕЛ є:


– поліпшення екологічної ситуації в Україні, формування нового природоохоронного світогляду, забезпечення екологічних прав громадян;

– формування в Україні засад збалансованого (сталого) розвитку;

– побудова громадянського суспільства в Україні, що ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах екологічної етики;

– захист законних екологічних, соціальних, економічних та спільних інтересів членів ВЕЛ.


Головними завданнями ВЕЛ є:

– розширення участі громадськості у формуванні та реалізації національної екологічної політики, внесення пропозицій до органів влади і управління з питань удосконалення природоохоронного законодавства;

– вплив на формування державного та місцевих планів, бюджетів, програм розвитку, які мають вирішальне значення для стабілізації, поліпшення екологічної ситуації, забезпечують захист і відтворення довкілля, біологічного різноманіття та здоров’я громадян України;

– сприяння інтеграції екологічної складової в усі сектори суспільного життя та економіки;

– організація громадського контролю за виконанням природоохоронного законодавства;

– організація й проведення заходів, спрямованих на припинення діяльності, яка загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю, здоров’ю громадян України;

– сприяння формуванню екологічної свідомості шляхом пропаганди знань про стан довкілля, підвищенню рівня екологічної освіти та культури громадян, підтримці освіти в інтересах збалансованого (сталого) розвитку;

– сприяння розробленню, впровадженню вітчизняних екологічно збалансованих, енерго- та ресурсозберігаючих технологій в усіх галузях господарської діяльності

Контакти ВЕЛ: Адреса, :вул. Саксаганського, 30-В, офіс 33, м. Київ, 01033. Тел./факс: 044 251-13-32 .E-mail vel@ecoleague.net


ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРИРОДНИХ ВОД

Источник: http://www.ecoleague.net/diialnist/vydannia-vel/ekolohichni-karty/ekolohichni-problemy-pryrodnykh-vod

У Постанові Верховної Ради України «Про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (1998 рік) визначені найбільш актуальні екологічні проблеми природних вод на території України:
 надмірне антропогенне навантаження на водні об’єкти внаслідок інтенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водоресурсного потенціалу;
 значне забруднення водних об’єктів внаслідок невпорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об’єктів і сільськогосподарських угідь;
 широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
 погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання;
 недосконалість економічного механізму фінансування і реалізації водоохоронних заходів;
 відсутність автоматизованої постійно діючої сітки моніторингу в системі водокористування тощо.
Названі екологічні проблеми є актуальними для всіх водних басейнів України. Це також стосується Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 % водних ресурсів України і забезпечують водою понад 32 млн населення та 2/3 господарського потенціалу країни. Найбільшу кількість забруднювальних речовин водокористувачі скинули в 1998 році до Дніпра – 757 тис. т (23% від усіх скидів); 60% території басейну Дніпра розорано, на 35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднювальних речовин. Значної шкоди північній частині басейну завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. В катастрофічному стані знаходяться притоки нижнього Дніпра, де щорічно ускладнюється санітарно-епідеміологічна ситуація, зменшується вилов риби та бідніє біологічне різноманіття. 27 лютого 1997 р. Верховна Рада України затвердила Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.
Не в кращому, а подекуди і в гіршому стані перебувають басейни інших річок України. Наприклад, у 1998 році скинуто забруднювальних речовин у: Сіверський Донець – 588 тис. т (18% від загальної маси); Дністер 78 – тис. т (2,4%); Чорне море – 61,6 тис. т (1,9) та Азовське море – 148 тис. т (4,6).
До основних причин, що зумовлюють такий екологічний стан природних вод України належать (Постанова ВР та Національна доповідь 1998 року):
 скидання неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації. Починаючи з 1995 року, скид забруднювальних речовин у поверхневі водні об’єкти України щорічно зменшуються. Це обумовлено економічною кризою в Україні. Так, у 1998 році скинуто 3249,3 тис. т, що на 18 тис. т менше порівняно з 1997 роком. Найбільшу кількість забруднювальних речовин (тис. т) скидають Донецька – 1534, Луганська – 391, Дніпропетровська – 327, Запорізька – 213 та Харківська – 127 області;
 надходження до водних об’єктів забруднювальних речовин у процесі поверхневого стоку з забруднювальних територій та сільськогосподарських угідь, ерозії ґрунтів на водозабірній площі тощо. Тому питання екологічної оцінки якості природних вод в Україні є дуже актуальним. Для поліпшення такого стану розроблені екологічні класифікації та нормативи якості вод, методики їх екологічної оцінки, в тому числі з використанням картографічного методу дослідження. Існуючі розробки з картографування забруднення та якості природнихвод можна узагальнити наступним чином:
 карти створюються для сезонних, річних і багаторічних періодів;
 оцінка якості води виконується за окремими показниками та їх комплексами у вигляді різних індексів, наприклад ІЗВ;
 використані при картографуванні класифікації і системи оцінок залежать від завдань дослідження і способів їх досягнення;
 використовується, як правило, два способи зображення компонентів забруднення – значками, локалізованими до пунктів спостереження,  що характеризують кількісні та якісні характеристики водного об’єкту, і спосіб знаків руху вздовж його русла.
Існуючий досвід дозволяє виділити два типи карт забруднення водних об’єктів. По-перше, це карти, що охоплюють значні території. На таких картах не потрібна велика деталізація. Вони відтворюють природний склад води, потенціал самоочищення і ступінь забруднення природних вод. Карти дозволяють в цілому виявити напружені в екологічному відношенні ділянки, що вимагають невідкладних водоохоронних заходів. Друга група карт – це крупномасштабні карти, що охоплюють невеликі ділянки водойм: у районах промислових вузлів, населених пунктів, які розробляються на кризові в екологічному відношенні ділянки рік тощо. Вони відтворюють санітарний станкон кретних ділянок водойм і використовуються при гігієнічній оцінці водоохоронних заходів. Створення таких карт – методично складне завдання. Нині це картографування ведеться розрізнено, без необхідних теоретичних і методичних розробок. Особливо недостатньо вивченими і вирішеними залишаються питання обґрунтування принципів відбору і узагальнення показників картографування, встановлення принципів поєднання і комплектування показників на одній карті і багато іншого. Із всіх розроблених нині класифікацій найбільш обґрунтованою для картографування є оцінка ступеня забруднення водойм за індексами – ІЗВ. Розрахунок індексу забрудненості води (ІЗВ) для поверхневих вод виконується за обмеженою кількістю інгредієнтів. При цьому використовується формула: ІЗВ = С/ ГДК/6, де 6 – обмежене число показників, що беруться для розрахунків, в тому числі і показники розчиненого кисню та БПК5. Всі оцінки є формалізованими, в основі їх лежить сумування результатів хімічного аналізу проб води. Прикладом такої оцінки можна назвати розроблену і видану в Інституті географії НАН України за участю фахівців з інших установ карту «Україна.
Екологічна оцінка якості поверхневих вод» в масштабі 1:1000000 (1996 р.).
Оцінку проведено за трьома блоками показників: А — сольовий склад, Б — трофо-сапробіологічні показники, В — специфічні показники токсичної і радіаційної дії. Загальний екологічний індекс ―Е‖ розрахований як середнє арифметичне значення трьох факторних індексів. Ця екологічна оцінка якості поверхневих вод проведена з урахуванням гідробіологічних критеріїв, які не заперечують гігієнічних норм, а доповнюють їх, сприяють збереженню цілісності водних екосистем.
Є ще інша методика оцінки якості води, що базується на санітарно-гігієнічному підході і стосується самої людини. Вона використана нами длярозробки карти «Україна. Забрудненість поверхневих вод» в масштабі 1:2000000. Для характеристики стану водних об’єктів аналізувалися нами результати дослідження поверхневих вод на пунктах господарсько-питного, культурно-побутового та рекреаційного водокористування, проведених Центральною СЕС 1995–1997, а також 1983–1985 роках. Ця оцінка в пунктах водокористування проводилась на основі державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги для якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України № 383 від 23.12.96. Гігієнічна класифікація водних об’єктів заступенем забруднення передбачає оцінку якості води за органолептичними, токсикологічними, загальносанітарними (санітарним режимом) і бактеріологічними показниками. Органолептичні показники визначалися нами за запахом, смаком, кольоровістю, мутністю, завислими речовинами, pH, лужністю, загальною жорсткістю, загальною мінералізацією, сухим залишком, вмістом магнію, марганцю, заліза, хлоридів, сульфатів, нафтопродуктів тощо. Перевищення їх концентрації в 4–8 і більше разів ГДК оцінюється в 3–4 бали (норма 2), що є перешкодою для питного використання води. Стосовно будь-якого виду водокористування головне значення має питання про мінералізацію води і складу головних іонів. Небажаною і навіть шкідливою є питна вода з дуже високою (більше 1000 мг/куб. дм), так і з дуже низькою (менше 100 мг/куб. дм) мінералізацією. Вода змінералізацією 50–100 мг/куб. дм. і менше не має доброго смаку і сприймається як дуже прісна.
Питна вода не повинна містити сірководень і метан, що надають їй неприємний запах і смак. Вміст кальцію і магнію обумовлює жорсткість води. Загальна жорсткість повинна бути не менше 7 мг/л, а в особливих випадках до 10 мг/л. Для пиття може використовуватись відносно жорстка вода, через те, що вміст солей кальцію і магнію не дуже шкідливий для здоров’я людини.
Однак в дуже жорсткій воді погано розварюється м’ясо і овочі, прання білизни пов’язане з додатковою витратою води, тканини зношуються, фарби тьмяніють. Взагалі, дуже м’яка вода як і надзвичайно велика загальна її жорсткість погано відбиваються на здоров’ї людини.
На екологічну якість води впливають й інші органолептичні показники води, а саме: запах, смак, прозорість, мутність. Вони не тільки впливають на естетичне сприйняття, але й сприймаються людиною як доказ вмісту в воді шкідливих для її здоров’я речовин. Вимоги до таких органолептичних властивостей води наступні: запахи і смаки не повинні бути більше 2 балів, кольоровість менше 20 градусів, прозорість більше 30 см, мутність менше 2 мг/куб. дм.
Чиста вода при малому шарі води – безкольорова, при великому шарі – має блакитний відтінок. Решта відтінків кольору вказує на вміст домішок. Так, солі заліза зафарбовують воду в червонуватий (іржавий) колір, дрібні частинки піску та глини – в жовтий. Гумусні речовини (продукти розпаду трави, листя, кори і інше) надають воді кольори від жовтого до коричневого. Чиста вода не має смаку. Смак їй надає забруднення. Розрізняють чотири види смаку:
солоний, гіркий, кислий, солодкий. Солоний смак води залежить від хлоридів натрію, гіркуватий – хлоридів магнію, кислий – надлишку кислот, солодкуватий – органічних речовин.
Важливим екологічним показником є прозорість води,від якої залежить інтенсивність фотосинтезу, глибина проникнення світла в товщу води. Прозорість тісно пов’язана з мутністю, тобто з вмістом завислих мінеральних частинок.
Для питної води оптимальною є її температура від 8 до 15°С. Вода з більш високою температурою не має освіжаючої дії на організм людини і погано тамує спрагу. Вода з більш низькою температурою може бути причиною застудних захворювань (ангіна, грип, бронхіти).
Важливим в екологічному значенні є і водневий показник pH природної води. Водневий показник або концентрація вільних іонів водню визначає ступінь кислотності або лужності води. При значенні pH від 6,5 до 7,5 води нейтральні, нижче – кислі, а вище названої величини — лужні. Більшість поверхневих вод суші має нейтральну або слабокислу реакцію (pH від 6,0 до 8,0). Чітко виражену кислу реакцію мають болотні води. При pH менше 5,5 в прісних водоймах починає зменшуватись видова різноманітність гідробіонтів, набувають розвитку грибки.
Токсикологічні властивості визначалися за вмістом азоту (аміаку, нітратів, нітритів), фтору, СПАВ, фенолу, ціаніду, міді, свинцю, цинку, хлору, нікелю, цезію-137 і стронцію-90. Використання води із концентрацією шкідливих речовин більше ГДК в 3–5 разів може призвести до виникнення початкових хворобливих симптомів серед населення через 1–2 місяці; в 10 разів – через 2–4 тижні; в 100 разів – через декілька діб. Специфічна дія на організм людини нітратів. Для нітратного азоту встановлена велика ГДК – 10 мг/куб. дм., оскільки самі по собі вони не шкідливі для людини. Однак під дією деяких кишкових бактерій при високих дозах нітрати можуть перейти в нітрити – отруйну речовину, що сполучаючись з гемоглобіном крові переводить його в форму метгемоглобіну, що перешкоджає проникненню кисню по кровоносній системі організму.
Санітарний режим природних вод оцінювали за розчином кисню, БПК5 і БПК20, окислюваність і ХПК. До цієї групи належать важливі характеристики вмісту в воді розчинних органічних речовин і мікроорганізмів, бактерій, Що розкладають органіку до мінерального складу. Похідними показниками концентрації органічних речовин у воді служить біохімічна потреба кисню за 5 і 20 діб; перманганатна і біхроматна окислюваність. Перші два показники дають уяву переважно про вміст у воді органічних речовин тваринного походження, тому широко використовуються при оцінці господарсько- побутових стічних вод. Біхроматна окислюваність або хімічна потреба кисню (ХПК) характеризує всі органічні речовини, а перманганатна окислюваність — переважно легкоокислювальні хімічні речовини (вона близька до вмісту вуглецю).
Бактеріологічні показники визначалися через індекси ЛКП (через бактерії групи кишкової палички). Відомо багато тисяч видів бактерій. Всі вони розподіляються на дві великі групи – сапрофітні (нешкідливі для людини, інколи навіть корисні) і патогенні (хвороботворні). Виділити патогенні бактерії із всієї маси мікроорганізмів складно, тому при оцінці якості води обмежуються мікробним числом (загальна чисельність бактерій в 1 куб. см води) і колі- індексом (кількість кишкових паличок в 1 куб. дм води). Інколи замість колі-індексу використовуються колі-титр (об’єм води в 1 куб. см), що приходиться на одну кишкову паличку.
Вміст названих вище компонентів оцінювали шляхом порівняння їх з ГДК, а сумарний їх вміст – за допомогою індексного принципу. Він дозволив привести всі показники окремих забруднювачів до єдиної системи вимірювання та їх зіставлення. При цьому виконали відбір і узагальнення забруднювачів за табличною схемою, запропонованою фахівцями-медиками (див. легенду карти «Забрудненість поверхневих вод»). Вона доопрацьована нами з урахуванням специфіки їх картографічного дослідження: оскільки була складність у визначені індексу забрудненості за оцінювальними показниками (в межах однієї лімітуючої дії є декілька забруднювальних речовин). Тому введена додаткова шкала оцінки, а саме — кратність перевищення нормативних величин. Використана також додаткова шкала оцінки — підвищена забрудненість як середньоарифметичне значення між помірним і високим її значеннями. В межах лімітуючих показників шкідливості визначалась для всіх забруднювачів середня кратність перевищення фактичного забруднення їх відповідних ГДК. Ці середні кратності сумувалися і в результаті одержали індекси забруднення (див. таблицю «Гігієнічна класифікація водних об’єктів за ступенем забрудненості», що розміщена в легенді карти . За одержаними індексами забрудненості оцінювався якісний стан води за ступенем забрудненості: допустима (індекси від 0 до 5); помірна (5–10); підвищена (10— 15); висока (15–20) і дуже висока (більше 20). Ці градації оцінки стосуються водойм 1 і 2 категорій водокористування. Якщо водойма служить одночасно для господарсько-питного водокористування (1 категорія) і культурно- побутового (2 категорія), то її оцінюють на основі градацій показників (за винятком бактеріологічного) для першої категорії. Вода з допустимим рівнем забрудненості (індекси від 0 до 5) мають екологічну оцінку якості води – чиста.
Вона не викликає несприятливого впливу на людину і може використовуватисябез обмеження. Вода з помірним забрудненням (індекси від 5 до 10) свідчать про помірну ступінь забрудненості і часткове порушення водокористування, при цьому існує ризик несприятливого впливу забрудненої води на стан здоров’я населення. Це умовно чиста вода. Решта градацій гігієнічної оцінки води характеризують її з екологічної точки зору як забруднену (шкідливу для вживання). При забруднені, що відповідає індексу від 10 до 15 (підвищена забрудненість) вода при водокористуванні потребує санітарної очистки. Вода з індексом забрудненості від 15 до 20 (висока забрудненість) вказує на виражену забрудненість і повну непридатність водойм для всіх видів водокористування, оскільки викликає погіршення здоров’я населення. Вода з дуже високим забрудненням (індекси більше 20) також непридатна для водокористування і, навіть, короткотривалий контакт з водою може викликати несприятливі наслідки для здоров’я населення.
Така екологічна оцінка якості води виконана нами в межах басейнів річок, а також на водомірних постах. Перша оцінка виконана на основі усереднення оціночних даних водомірних постів. Спосіб зображення — картограма в межах басейнів річок.
В цілому для водомірних постів України переважають показники помірної забрудненості води, тобто умовно чиста вода. За результатами оцінки екологічно чиста вода виявлена в Закарпатській, в південній частині Вінницької, на південному сході Харківської і заході Одеської областях та південно-західній частині Автономної республіки Крим. Підвищена забрудненість води на карті відмічена у Львівській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях; висока забрудненість – в північній частині Донецької області, а дуже висока забрудненість – на значній частині Херсонської області. Малі річки забруднені на порядок більше, ніж великі. Це пов’язане не тільки з водністю рік, а також з тим, що великим річкам приділяється більше уваги щодо будівництва очисних споруд, ніж малим річкам і інше.
Важливий для еколого-географічного дослідження ще й інший показник якості води, що характеризує природний потенціал її стійкості. Маючи карти забрудненості і стійкості води, можна буде, деякою мірою, оцінити стан забрудненості на перспективу, а значить планувати різні водоохоронні і інші заходи.
Карта-врізка «Стійкість поверхневих вод до техногенного навантаження» У міру зростання забрудненості водного об’єкту послаблюється біологічний механізм самоочищення. Переважно розвиваються нижчі або примітивні форми життя (синьо-зелені водорості, анаеробні бактерії й інші), поступово зникають вищі форми життя. Найбільше ця проблема стосується малих річок. Вони мають, з одного боку, високе забруднення, а з іншого — невелику стійкість або потенціал самоочищення. А це означає, що більшими темпами відбувається деградація малих річок у порівнянні з іншими. На їх охорону в першу чергу необхідно направляти зусилля державних органів. Карта характеризує природний потенціал самоочищення поверхневих вод. Показники стійкості розраховані за кількістю днів з температурою води понад +16°С,індексами кольоровості води і середньою багаторічною витратою води в куб. м.за секунду.
Оцінка якості води виконана на водомірних постах в межах басейнів основних рік України. Спосіб зображення — районування за кількісною ознакою.
Забруднення поверхневих вод значною мірою впливає на якість підземних вод, які активно використовуються для пиття та інших цілей. Деякі екологічні аспекти якості підземних вод відтворені на карті-врізці «Забрудненість підземних вод». Внаслідок господарської діяльності якість підземних вод постійно погіршується. Це пов’язано з існуванням на території України близько 3000 фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з широким використанням мінеральних добрив та пестицидів. Як свідчить карта, найбільш незадовільний якісний стан підземних вод на півдні України, а саме: в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях та Автономній республіці Крим. На карті виділяються осередки підземних вод, що забрудненіпестицидами та нітратами. Пестицидне забруднення вище за нормативні величини спостерігається у Вінницькій, Житомирській, Луганській, Миколаївській областях та Автономній республіці Крим. Особливо таке забруднення характерне для Одеської області. Нітратне забруднення більше ГДК спостерігається практично на всій території України, за винятком її західних областей. Ця карта розроблена геологами.
Як свідчить порівняльний аналіз розглянутих карт, високе забруднення поверхневих і підземних вод територіально співпадають. Це становить велику екологічну небезпеку для населення даних регіонів, якщо не вжити певних природоохоронних заходів.
Отже, картографування якості природних вод дозволило нам виявити деякі її територіальні закономірності, які можуть мати певне значення при плануванні заходів щодо поліпшення якісного стану природних вод. В основі цього аналізу лежить оцінка якості води за показниками ІЗА. Вона дозволила провести порівняльну оцінку якості води різних водних об’єктів між собою (незалежно від присутності різних забруднювальних речовин) виявити тенденцію змін якості води за роками, спростити і значно поліпшити формупредставлення інформації, в тому числі й у вигляді  карт. Індекс забрудненості води (ІЗВ) небажано використовувати для проектних розрахунків, встановлення гранично допустимих скидів, накладання штрафних санкцій та інших випадків, коли для розрахунків використовуються концентрації окремих речовин.
Поняття чистої чи забрудненої води – умовні. Все залежить від виду водокористування й відповідних діючих нормативів якості води. Під забрудненням води необхідно розуміти погіршення якості води внаслідок дії антропогенних і природних факторів, які роблять воду малопридатною або взагалі непридатною хоча б для одного виду водокористування.
Для регіонів високої і дуже високої забрудненості необхідно розробляти крупномасштабні карти, за якими можуть плануватися заходи з охорони водних об’єктів конкретних регіонів. Такі регіони в першу чергу потребують водоохоронних заходів, спрямованих на зменшення забрудненості води.
Розробка крупномасштабних карт потребує детальної вивченості рік: в межах території картографування кожна річка повинна мати як мінімум два пункти спостереження на достатній відстані один від одного. Це дає змогу простежити тенденції змін санітарно-гігієнічних характеристик природних вод. Виявленню таких забруднених ділянок водних об’єктів будуть сприяти розроблені нами дрібномасштабні карти екологічної якості природних вод.

2007 році Всеукраїнська екологічна ліга презентувала карту «Екологічна ситуація та стан питних вод в Україні».Випущена карта є спробою доступним, наочним способом поінформувати споживачів про небезпеки, пов’язані із питною водою, привернути увагу громадськості до проблем водних ресурсів та допомогти обрати безпечну воду для життя.

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ ТА СТАН ПИТНИХ ВОД УКРАЇНИ

Вступ. Прагнучи нових благ цивілізації, люди брутально втручаються в закони природи. Проте зиски, на які вони розраховують, приходять разом із наслідками, котрих не чекали.

Це справедливе твердження повною мірою стосується сучасної екологічної ситуації в Україні. І насамперед – ситуації з питною водою.

Більшість басейнів річок і водоймищ, із яких, переважно, забезпечуються потреби населення у воді, не можна вважати екологічно безпечними. У деяких містах і навіть окремих регіонах відхилення в якості води від норми сягає 70–80%.

На жаль, продукти людського господарювання у вигляді стічних вод уже дісталися навіть підземних горизонтів. Далеко не в усіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води через підвищений вміст хімічних сполук, нітратів і бактеріологічного забруднення. Як наслідок, значна частина населення використовує для питних потреб недоброякісну воду. Намагаючись захиститися від її шкідливого впливу, чимало українців у наш час переходять на споживання бутильованої води. Проте перед тим як потрапити у пляшку, вода із більшості підземних джерел потребує додаткової водопідготовки, в тому числі й очищення. І тільки в небагатьох регіонах України чисте екологічне середовище дозволяє виробникам бутилювати воду в її природному стані.

 

Карта №1. ЯКІСТЬ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД. Проблема екологічного стану водних об’єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Вода у більшості з них класифікується як «забруднена» і «брудна» (IV–V клас якості). Найгостріша ситуація спостерігається в басейнах Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов’я, окремих притоках Дністра і Західного Бугу, де якість води класифікується як «дуже брудна» (VI клас).
 

Якість поверхневих вод


Карта №2. УРБАНІЗОВАНІСТЬ ТЕРИТОРІЇ. В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації, негативними наслідками яких є надмірна концентрація промислових об’єктів на обмеженій території. Це призводить до руйнування природного середовища великих міст. Висока забрудненість викидами й відходами, незадовільний стан життєзабезпечувальних систем, швидке зростання населення міст і потреба розширення територій призвели до непридатності до використання більшості поверхневих вод. Найбільш густонаселеними та екологічно проблемними є східна частина України, місто Київ, а також міста – «мільйонники».

Урбанізованість територій


Карта №3. ВИКОРИСТАННЯ ПИТНИХ ВОД. Поверхневі води є джерелом питного водопостачання для понад 70% населення України. В окремих населених пунктах питна вода за фізико-хімічними показниками (загальна мінералізація, жорсткість, місткість заліза, фтору тощо) не відповідає вимогам ДСТУ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги й контроль якості». Майже 1200 населених пунктів частково чи повністю забезпечуються питною водою, що привозиться. Разом з тим, середньодобове споживання води на одного мешканця міста в Україні становить 325 літрів, тоді яку великих містах Європи цей показник становить лише 100–200 літрів. Найбільший рівень споживання води спостерігається в Центральній та Східній Україні.

Використання питних вод (підземних і поверхневих)

Карта №4. ОБСЯГИ ВИКИДІВ НЕОЧИЩЕНИХ ТА НЕДОСТАТНЬО ОЧИЩЕНИХ СТІЧНИХ ВОД. Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скиди забруднюючих речовин істотно перевищують гранично допустимий рівень. Це призводить до забруднення водних об’єктів і порушення норм якості води. Сьогодні четверта частина очисних споруд водопровідної мережі, кожна п’ята насосна станція та половина насосних агрегатів відпрацювали нормативний строк експлуатації. В аварійному стані перебуває понад 30% водопровідних та каналізаційних мереж. Щодоби у водойми скидається понад 10,6 тис. куб. метрів неочищених і недостатньо очищених стічних вод. Найгостріша ситуація спостерігається в Східній Україні та в Криму.

Обсяги скидів неочищених та недостатньо очищених стічних вод


Висновок. Забруднення водних об’єктів – джерел питного водопостачання – тягне за собою погіршення якості питної води та створює серйозну небезпеку для здоров’я населення в багатьох регіонах України. Відставання України від розвинутих країн по середній тривалості життя та висока смертність певною мірою пов’язані саме із споживанням неякісної питної води.

З огляду на вкрай низьку якість і фактичну непридатність до споживання водопровідної води, українці все більше споживають бутильовану воду. Сподіваємося, що екологічна мапа допоможе споживачу обрати дійсно безпечну і корисну воду для щоденного споживання.


Состояние рек  Украины

Источник:  karta-ukrainy/samye-grjaznye-reki-ukrainy.html


ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АТЛАС ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ

Источник: http://www.imbf.org/tools/http://www.sq.com.ua/rus/news/no_rubric/08.06.2005/

ЭКОЛОГИЧЕСКИЙ АТЛАС ХАРЬКОВСКОЙ ОБЛАСТИ ИЗДАН В ОБНОВЛЕННОЙ РЕДАКЦИИ
, 08.06.2005, 12:31
Экологический атлас Харьковской области издан в обновленной редакции. Как сообщил "SQ" руководитель проекта издания атласа, ведущий научный сотрудник Украинского НИИ экологических проблем (УкрНИИЭП, Харьков) Евгений Макаровский, первое издание атласа вышло в 2001 г., получило высокую оценку на международных и отечественных форумах и быстро разошлось среди специалистов. В 2004 г. Харьковская облгосадминистрация решила выпустить атлас в новой редакции. По словам Е.Макаровского, авторский коллектив (из числа ученых Харькова и представителей областных государственных органов экологической и санитарно-гигиенической безопасности) существенно переработал и расширил атлас. Его основу составили наработки специалистов УкрНИИЭП по информационным системам поддержки экологического менеджмента и рационального природопользования по технологии географических информационных систем. Е.Макаровский отметил, что атлас, в первую очередь, будет востребован как компактная специализированная база данных для решения проблем государственного управления экологической и санитарно-гигиенической безопасностью и планирования природоохранных мероприятий.

Источник: http://www.twirpx.com/file/691344/
Друге вид., перероб. - Харків, 2005. - 80 с.
В атласі відображено основні характеристики області, її природно-ресурсний потенціал,
описано антропогенний тиск на довкілля, стан та порушення компонентів навколишнього природного середовища, зображено розміщення та умови життєдіяльності населення, комплексно оцінено стан здоров’я людей.
Екологічний атлас Харківської області досить широко використовувався як при рішенні
регіональних природоохоронних питань, так і в якості пізнавального та навчального посібника по Харківській області.

Источник: http://worldtravel-maps.ru/ekologichnij-atlas-xarkivsko%D1%97-oblasti/

Географічне положення. Харківська область — одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України обласного рангу. Область розташована на північному сході України. Довжина області з півночі на південь складає 210 км, зі сходу на захід – 225 км. Площа області складає 31,4 тис. км2 (5,2% території України). За цим показником область посідає 4 місце в країні, поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській та Чернігівській областям.

Харківська область є прикордонною територією (див. карту 2.1). За показником ієрархічності місцезнаходження в системі областей країни Харківщина посідає 13 місце, поступаючись таким областям, як Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Київська та ін. Віддаленість територій від центру країни, як свідчить економічна історія, не сприяє їх розвитку. Однак безпосереднє сусідство області з паливно-металургійною базою України, індустріальними областями Донбасу і Придніпров’я підвищує її економічний потенціал, що значною мірою компенсує сучасну «периферійність» місцезнаходження. До того ж Харківщина зберігає зручне транспортно-географічне положення на перетині міжнародних шляхів «північ–південь» і «схід–захід». Область перетинають автомобільні та залізничні магістральні шляхи, завдяки яким вона має вихід до Донбасу, Криму, Кавказу, до Чорного та Балтійського морів, до багатьох промислових центрів за межами України.

Орогідрографія та рельєф. В орографічному відношенні територія Харківської області знаходиться на розі трьох великих регіонів: Середньоруської височини на півночі, Донецького кряжу на південному сході і Дніпровсько-Донецької низини. Відповідно до розташування максимальних висот на півночі (236 м абсолютної висоти у Золочівському районі і 226,7 м у Великобурлуцькому районі), загальний стік річок, що належать до бассейну Сіверського Дінця, спрямований на південь, а в центральній частині області – на південний схід (карта 2.3).

Абсолютні оцінки поверхні також досягають максимальних висот на південному сході (235 м в Ізюмському районі).

Західна частина території області має загальний ухил на південний захід і належить до бассейну Дніпра. Тут протікають ліві притоки р. Ворскла – річки Мерла і Коломак, а також р. Орель із її притоками Орчик, Берестова, Багата, Орелька, і на невеликій ділянці на півдні області – р. Самара з її притокою Тернівкою.

Велика частина площі області належить до бассейну Сіверського Дінця, включаючи водозбори самого Дінця, довжина якого по території області складає 378 км, та його найбільшої лівої притоки річки Оскіл, довжина якої в межах області 168 км, а також інших приток, у т.ч. правих – річок Уди, Лопань та Харків, Мжа, Берека (і Бритай), Сухий Торець, і лівих – річок Вовча, Хотомля, Гнилиця, Великий Бурлук, Балаклійка, Ізюмець, не враховуючи дрібніших.

Мінімальні оцінки поверхні біля урізу Сіверського Дінця на півночі області складають 102 м абсолютної висоти, на її південному сході – 59 м абсолютної висоти. Мінімальні оцінки заплави р. Орель на південному заході області – 73 м. Таким чином, загальний перепад висот на території області досягає дуже значного розміру – 177 м.

Плоскі вододільні простори досить рівномірно розчленовані річковими долами і балками, басейни яких у верхів’ях часто мають деревоподібну форму в плані. Самі доли відрізняються чітко вираженою асиметрією: вони мають звичайно круті праві схили і положисті, майже завжди терасовані ліві схили.
 

Сбросы загрязняющих веществ.


Антропогенная нагрузка от транспорта на атмосферный воздух

Образование отходов

Накопление и размещение отходов

Твердые бытовые отходов

Детская заболеваемость

Смертность населения

Общая экологическая оценка


Роза ветров в Харькове

Административное деление Харькова,
районы Харькова
Источник:https://ru.wikipedia.org/wiki

Административное деление Харькова: 1. Холодногорский район (бывш. Ленинский) 2. Шевченковский район (бывш. Дзержинский) 3. Киевский район 4. Московский район 5. Немышлянский район (бывш. Фрунзенский) 6. Индустриальный район (бывш. Орджоникидзевский) 7. Слободской район (бывш. Коминтерновский) 8. Основянский район (бывш. Червонозаводской) 9. Новобаварский район (бывш. Октябрьский)
 

Роза ветров в Харькове
Источник: http://meteopost.com/weather/climate-normals/kharkov/

 

 

  Главная  Вода и жизнь   Физиологическая роль воды   Экологические карты Украины   Оценка качества воды  
  Классификация качества подземных вод 
  СанПиН 2.1.4.1074-01   СанПиН 2.1.4.1116-02   ГCанПиН 2.2.4-171-10  
  Родники Харькова 
  Бутилированные воды, стр.1 (характеристика)   Бутилированные воды, стр.2 (тест-исследование)  
  
Бутилированные воды, стр.3 (об упаковке) 
  Бутилированные воды, стр.4 (статьи)   Где сделать анализ воды в Харькове  
 Фильтры для воды, стр.1 (характеристика, как выбрать фильтр)   Фильтры для воды, стр.2 (рейтинг производителей, где купить)  
 Фильтры для воды, стр.3 (статьи)    Пресса и статьи о воде   Ссылки  
Далее >>

Rambler's Top100 Яндекс.Метрика